ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ
Для формування і підтримування позитивної мотивації необхідно:
- на початку уроку називати тему й завдання; давати більше індивідуальних завдань;
- щоб учень добре уявляв, як викопувати поставлені завдання;
-щоб учень самостійно визначав мету, це сприяє більшій активності і стимулює;
- щоб навчальний матеріал був оптимально складним, навчальні завдання повинні мати важкі елементи, але виконання їх має бути доступним;
- щоб учень бачив свій рух уперед, цьому може допомогти перелік того, що учні повинні знати з певної теми;
- доносити до учнів практичну важливість досліджуваної теми; щоб виклад матеріалу був цікавим; щоб мова вчителя була емоційною;
- проблемний підхід у викладі матеріалу, демонстрація розбіжностей, парадоксальних фактів — усе те, що викликає в дитини подив і бажання з'ясувати, зрозуміти, вирішити;
- використовувати ігрові методи;
- пропонувати різноманітні завдання: багаторазове й монотонне повторення однотипних завдань знижує інтерес;
- оцінювати не тільки результат, але й ставлення дитини до роботи;
- порівнювати успіхи учня не з успіхами інших дітей, а з його власними колишніми результатами.
СЛОВЕСНІ ОЦІНКИ РІВНЯ ДОСЯГНЕНЬ
Низький рівень
- Старайся! Будь уважніший! Говори чіткіше! Ти можеш краще писати! Ти можеш краще вчитися! Відповідай конкретніше!
Рекомендації щодо педагогічного такту й педагогічної тактики
В навчально-виховному процесі:
• Бережіть шляхетне звання «УЧИТЕЛЬ». Пам'ятайте, що особистість учня виховується особистістю його наставників.
• Поважайте людей у своїх учнях, оберігайте й розвивайте їхню гідність. Бережіть і свою.
• Не будьте зверхніми у відносинах зі своїми учнями. Розумна дистанція у взаєминах з учня¬ми потрібна, але вчитель не повинен відмежовуватися від своїх вихованців.
• Змінюйте свою тактику у взаєминах з учнями згідно з їхнім віком, духовним зростанням. Збагачуйте її новими підходами.
• Використовуйте увесь діапазон педагогічної стимуляції, але будьте щедрими на похвали і скупими на покарання.
• Навчіться володіти своїм голосом, інтонувати своє мовлення, уникайте крику, вереску, бо вони свідчать не про силу, а про безсилля.
• Уникайте сумнівних рішень, не приймайте рішень, коли роздратовані, відкладайте їх, це дасть вам змогу розумно розпорядитися своїм правом, а учням — розумно підкоритися йому.
• Уміння контактувати з учнями приходить із досвідом, як і інші педагогічні вміння.
• Поважайте індивідуальність учня, бажання ствердитись у класі, поліпшити свій статус. Успіх окрилює людину, неуспіх пригнічує. Шукайте найменшого приводу похвалити учня.
• Характер контакту з класом залежить від характеру контактів з окремими учнями. Якщо ви будете тактовні, ненав'язливі, уникатимете прямолінійних повчань, зблизитесь з учнем, це означатиме, що ви зблизилися з усім класом.
• Несіть батькам учнів радість. Що більше ви скаржитиметеся батькам на їхніх дітей, то більше батьки захищатимуть їх або вживатимуть заходів, що нашкодять вашим вза¬єминам із учнями.
• Покажіть учням усе найкраще, що є у вас (свої здібності, уміння, ерудицію, звички тощо), але нічого не випинайте. Навіть талант більше приваблює учнів, якщо він скромний.
• Бережіть довіру своїх учнів. Втрата довіри одного учня може призвести до втрати довіри класу.
У Положенні про загальноосвітній навчальний заклад чітко визначено правовий статус педагогічних працівників, їхні професійні права й обов'язки.
Педагогічні працівники загальноосвітнього закладу мають право:
• самостійно вибирати форми, методи, засоби навчальної роботи, нешкідливі для здоров'я учнів;
• брати участь у роботі методичних об'єднань, зборів ЗНЗ, у заходах, пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи;
• обирати форми підвищення рівня кваліфікації;
• здійснювати в установленому порядку науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу;
• вносити пропозиції керівництву ЗНЗ і орга-нам управління освітою щодо поліпшення на-вчально-виховної роботи;
• на соціальне й матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;
• об'єднуватися у професійні спілки і входити до складу інших громадських організацій, діяльність яких не заборонена законодавством.
Педагогічні працівник загальноосвітнього навчального закладу забов’язані:
• забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм, дотримуючись вимог Державного стандарту загальної середньої освіти;
• сприяти розвитку зацікавлень, схильностей і здібностей дітей, а також збереженню їхнього здоров'я;
• стверджувати особистим прикладом і на¬становами повагу до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі;
• виконувати вимоги статуту загальноосвіт¬нього навчального закладу, правила внутріш-нього розпорядку, умови контракту чи трудо¬вого договору;
• брати участь у роботі педагогічної ради;
• виховувати в учнів повагу до батьків,
старших, шанувати народні традиції та звичаї, духо¬вні й культурні надбання народу України;
• готувати учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігій¬ними групами;
• постійно підвищувати рівень своєї про¬фесійної й педагогічної майстерності, загальну й політичну культуру;
• виконувати накази й розпорядження керів¬ника навчального закладу, органів управління освітою.
Функції сучасного вчителя:
Завдання, зміст навчання й виховання всебічно розвиненої особистості зумовлюють такі функції вчителя:
• інформативну (учитель транслює певну інформацію);
• розвивальну (розвиває мислення, уяву, мову школярів);
• виховну (формує переконання, систему ставлень, готовність налагоджувати взаємини з оточенням);
• орієнтувальну (орієнтує в різноманітній інформації, моральних цінностях);
• культурологічну (сприяє засвоєнню культурних надбань суспільства, загальнолюдських ідеалів, системи цінностей, формуванню базової культури особистості);
• мобілізаційну (мобілізує на виконання вправ, завдань, справ);
• стимулювальну (шукає способів перевести дитину в позицію суб'єкта власної життєдіяльності, мотивує до навчання, розвитку, виховує);
• конструктивну (конструює урок, позакласні заняття, різнорівневу самостійну роботу і спілкування тощо);
• комунікативну (спілкується з учнями, їхніми батьками, з колегами);
• організаційну (організовує діяльність учнів, інших учителів, батьків, свою діяльність на уроках, позакласних заходах тощо);
• соціалізаційну (готує дитину до налагодження взаємин із соціальним середовищем);
• управлінську (керує діяльністю учнів, спрямовує її, привчає дітей до самоврядування);
• діагностичну (визначає стан дітей, рівень знань, умінь і навичок, вихованості, готовності до взаємодії із соціальним оточенням);
• дослідницьку (досліджує особистість учня, дитячий колектив, навченість і вихованість школярів);
• прогностичну (передбачає, як зміняться учні, дитячий колектив, прогнозує динаміку змін, виявляючи й аналізуючи тенденції);
• психотерапевтичну (вчасно надає дітям психологічну допомогу, спрощує, а не ускладнює життя учня, запобігає виникненню в його житті конфліктів, пом'якшує або компенсує негативні впливи, допомагає жити у злагоді з оточенням та у згоді із самим собою);
• рекреаційну (створює умови для ефективного навчання, вчасного відновлення фізичних і психічних сил учня);
• здоров'язбережувальну (сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного, духовного здоров'я учнів);
• корекційну (вносить зміни в діяльність учнів, у педагогічний процес загалом і його результати, усуває вади);
методичну (аналізує свою роботу, використані методики, визначає, наскільки вони ефективні, виявляє й усуває вади, планує зміни, розробляє нові методичні підходи та прийоми
Комунікативна культура мовлення вчителя
Педагогічна діяльність нерозривно пов'язана зі спілкуванням і будується за його законами.
Характер спілкування педагога з дітьми — це фундамент, на якому будується вся педагогічна діяльність.
Важливу роль у педагогічному спілкуванні відіграє культура мовлення. Культура мовлення — це не лише один із показників духовного багатства людини, її культури мислення, а й потужний засіб формування особистості.
Вона безпосередньо впливає на свідомість і поведінку учнів.
• заохочувати учнів до подальшої навчально-пізнавальної діяльності;
• керувати увагою;
• передбачати конфлікти, розбіжності, знімати емоційне напруження в спілкуванні й усувати бар'єри;
• охоче й майстерно обмінюватися інформацією з учнями.
Слід зазначити, що в пам'яті учнів після зустрічі з учителем залишається не лише пізнавальна інформація, яку учитель повідомив, а й та атмосфера, у якій вони спілкувалися.
Тому важливо, плануючи зустріч зі школярами, обміркувати не лише зміст спілкування (про що з ними говорити), а й особливості свого мовлення й комунікативної поведінки (як говорити, які вербальні й невербальні засоби дадуть змогу бути виразним, переконливим, коректним).
Треба сказати, що завдяки комунікативній культурі учитель передає вихованцям ті особисті якості й комунікативні вміння, які, транс-формуючись, утворюють і їхню культуру спілкування.
Комунікативні вміння разом зі знаннями, навичками, методичним мистецтвом, пси-холого-педагогічними якостями особистості утворюють надійні підвалини педагогічної майстерності.
Коментарi