Мистецтво жити в карантині

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/1.jpg

Карантин змушує жити за власними правилами–незвичними, часом обтяжливими. Чи пройде карантинна ізоляція без зайвих проблем залежить від кожного члена сім’ї.

Неабияк впливає карантин на дітей, якщо залишити їх сам на сам з проблемою вимушеної ізоляції, доведеться потім прикласти немало зусиль аби відновити гармонію в сімейних стосунках.

Тому перше правило карантину: «Живи за правилами!». Родині потрібно зібратися всім разом і встановити правила. Визначитися, скільки часу батьки працюють, а діти навчаються, граються, малюють чи читають самостійно. Потім скільки часу всі проводять разом. Бажано, розділити квартиру на окремі зони, щоб члени сім’ї не заважали одне одному.

Пам’ятайте, що дітям в цей час не вистачає спілкування з однолітками, і замінити його потрібно живим емоційним спілкуванням, а не будь-якою діяльністю.

Дитина потребує фізичної активності, адже надлишок енергії в організмі, як правило, трансформується в агресію. Тому аби уникнути непорозумінь та конфліктів, домовтеся, які способи вивільнення енергії є прийнятними, а чого робити не слід.

Не варто вигадувати дитині чим зайнятися, дозвольте їй проявити ініціативу і знайти заняття за бажанням та покликом душі (навіть, якщо ця діяльність призведе до невеличкого хаосу в квартирі). Та пам’ятайте, що з дитиною потрібно попередньо домовитися про її обов’язки, зокрема підтримувати чистоту в кімнаті.

Якщо ж ініціативність дитини згасла, запропонуйте їй заповнити свій вільний час розмальовками, книгами, розвиваючими настільними та комп’ютерними іграми. Давайте їх дітям порційно. Це допоможе підтримувати постійний інтерес.

Карантин – це чудова нагода побути з сім’єю, зміцнити чи відновити втрачені зв’язки.

Дистанційна робота для учнів

- STOP БУЛІНГ wym-1589424370077

- ІНТЕРНЕТ БЕЗПЕЧНИЙ? wym-1589424396567

- Мистецтво толерантності wym-1589424416610

- Онлайн анкетування "Здоровий спосіб життя" для учнів 7-11 класів wym-1589424435121

- Онлайн анкетування "Торгівля людьми" для учнів 9-11 класів wym-1589424472654

- Готовність учнів 4 класу до переходу в школу ІІ ступеня (анкетування для учнів 4-х класів) wym-1589424491685

- Пізнавальні, просвітницькі, розвивальні відео для дітей 1-4 класів wym-1589424510382

- Захист прав дітей wym-1589425274244

- Протидія насильству в сім'ї wym-1589425231260

- Дім (НЕ)безпеки (протидія насильству в сім'ї) wym-1589424581386

- Самооцінка психічних станів за методикою Г. Айзенка (онлайн тест) wym-1589424602008

- МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ (онлайн тест) wym-1589424624073

- ПСИХОЛОГІЯ ЦІКАВА:10 фактів про людську психіку wym-1589424642102

- Фітнес для мозку wym-1589424663520

- Челенджі wym-1589424682511

Для батьків

- Чи готова ваша дитина до школи? (онлайн тест) wym-1589424698205

- РІВЕНЬ ТРИВОЖНОСТІ ТА ПСИХІЧНОГО НАПРУЖЕННЯ ДИТИНИ (онлайн тест) wym-1589424715317

- Які ви батьки?(онлайн тест) wym-1589424731477

- ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ДОРОСЛИХ ІЗ ДІТЬМИ В УМОВАХ ПЕРЕБУВАННЯ В ЗОНІ ПАНДЕМІЇ(Радзімовська О.В.) wym-1589424751320

- Депресія у підлітків: просто поганий настрій чи реальна загроза? wym-1589424770318

- БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ wym-1589424783868

- Чому дитина не хоче вчитися? wym-1589424805242

- Підтримка батьків в процесі дистанційного навчання дітей wym-1589424822963

Для педагогів

- Креативність та творчий потенціал вчителя (онлайн тест) wym-1589424840300

- ЗВОРОТНІЙ БІК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ wym-1589424861867

- Комплекс вправ для вчителів проти стресу wym-1589424876225

Для всіх учасників освітнього процесу

- Індивідуальна онлайн консультація від професійного психолога чи тренера з емоційного інтелекту wym-1589424918700

- ВИКЛИК #STOPCOVID19 wym-1589424935985

- Техніка самодопомоги при стресах, тривожності "Метелик" wym-1589424948667

- Громадська організація "Ла Страда - Україна" wym-1589424990518

- Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге(онлайн тест) wym-1589425025687

- Саногенне мислення wym-1589425040493

- ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ПАНІКИ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ wym-1589425053496

- Аффірмація та позитивне мислення wym-1589425066752

- Найкращі місця України для відвідування після карантину wym-1589425082299

- "Книга – джерело знань, а бібліотека – шлях до нього" wym-1589425095642

- Спорт онлайн wym-1589425116445

- Культурні заходи онлайн wym-1589425135319

- #Флешмоб«Передай усмішку друзям!» wym-1589425147760

Поради психолога

«Здавалося б, що таке психологія – це наука про душу та її особливості, вміння її розуміти…»

Як розважити дитину під час карантину?

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/2.jpg

Сьогодні, коли заклади дошкільної освіти закриті на карантин, діти змушені довгий час залишатися удома.

У житті дітей важливу роль відіграє взаємодія з однолітками, але під час карантину батьки повинні максимально ізолювати їх. Як же розважити дитину в ситуації, коли ви не можете дозволити їй гуляти на вулиці та спілкуватися з друзями?

Детальніше... wym-1589425348672

Розвиваємо дрібну моторику рук - розвиваємо мовлення дітей!

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес. Дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. У роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м'язів рук. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення Вашої дитини, можна запропонувати малюкам такі завдання:

- розминати пальчиками пластилін, глину;

- качати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, кульки;

- нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто;

- стискати та розтискати кулачки;

- робити "м’які" кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці, та міцні, які не розтиснеш;

- двома пальчиками руки (вказівним та середнім) «ходити» по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою;

- показувати окремо кожного пальчика;

- барабанити, постукувати усіма пальчиками обох рук по столу;

- махати у повітрі лише пальчиками, не рухаючи долоньками;

- плескати у долоньки спочатку тихо, а потім голосно.

Емоційний комфорт

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/3.jpg

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею: пригортайте, цілуйте… Знаходьте радість у спілкуванні.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні характерні властивості

3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні прояви дитини.

4. Забезпечте дитині емоційну безпеку: запобігайте виникненню негативних емоцій.

5. Учіть дитину дотримуватись порядку навколо себе, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.

6. Формуйте у дітей відчуття власної досконалості, самооцінку, потребу в постійному самовдосконаленні, усвідомлення образу „Я” - особистості.

7. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до усіх і усього. Передавайте це дітям. Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.

8. Навчайте дитину бути самостійною. Не робіть за неї те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас, як прислугу.

9. Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися «глухою».

10. Змиріться з тим, що дитина любить досліджувати, експериментувати, шукати нові враження. Так вона пізнає світ.

11. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків своїх помилок.

12. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте «спекатися» її, коли вона ставить відверті запитання, то відповіді на них знайде у інших.

13. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.

14. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на них уваги.

15. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!

16. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.

17. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – змінивши обстановку відволікти їх.

18. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.

19. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

20. Не виправляйте дитину у присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

21. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати потрібно лише на силу.

22. Виявляйте обдарування і таланти у дитини, надайте змогу їй самореалізуватись, самоствердитись, вірити у себе, бути успішною.

23. Аналізуйте повсякденні проблемні ситуації з життя, можливі варіанти подолання труднощів, правильних дій.

24. Виховуйте дитину, зважаючи на її характер і темперамент, особливості психічних проявів у зв΄язку з ними.

25. Не забувайте: діти наслідують дорослих. Саме вас, батьки. То ж ваше життя, поведінка у ньому мають стати прикладом для них.

Емоційний комфорт

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/4.jpg

1. Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «Ні», не сваріть дитину. Лише тоді, коли це дійсно необхідно («дитина схопила ніж», «підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка»), тобто, коли щось може зашкодити її здоров’ю або оточуючих людей.

2. Якщо бачите, що пахне «смаженим» у дорозі – спробуйте підключити почуття гумору. Навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад: постояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Або ж позмагатися: хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки вас «занесе» власна фантазія!

3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте - поганий настрій «не за горами», залучіть її до співпраці. Нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо вона вчинила який-небуть негарний, з вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив погано”.

5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у неї обов’язково були справи, які тільки вона вирішує, сама обирає із запропонованих альтернатив.

6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо у кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо ви бачите, що вона «губиться», не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір за неї. Навіть, якщо вона не хоче цього, а насправді потребує.

7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція усіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена уперше, то краще проігнорувати її, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються вам безглуздими і неправильними. Для «перемикання» уваги малюка потрібний певний час.

10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Стежте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням. Адже на перших порах вона не завжди зможе зробити все самостійно: запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок. У таких випадках потрібно зробити це разом з нею, ОБОВ’ЯЗКОВО запитавши, чи треба їй допомога. Це уже розуміють 1,5-річні діти. Важливо, щоб дитина перевірила свої власні сили і повірила у них.

11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо у кризові періоди), оскільки нестабільність може «запустити» істерику!

12. Для дитини дуже важливо, щоб її чули. Часто звичайне проговорення батьками того, що вона хоче зводить нанівець її внутрішнє напруження. Наприклад:“Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”). Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

Допоможемо дитині подолати агресію

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/5.jpg

- Поясніть дитині, що кожна людина має право на прояв своїх почуттів та емоцій, головне – навчитися керувати ними, а не бездумно та безконтрольно піддаватися їхньому впливу.

- Важливо вчитися самим і навчити дітей не заганяти емоційне напруження всередину, а виражати його адекватними, неруйнівними способами.

- Допоможіть сину чи доньці опановувати навички безконфліктної поведінки: аргументовано відстоювати свою думку, виражати свої емоції прийнятними словами, інтонацією, діями.

- Якщо в малюка з’являються ознаки агресивної поведінки, слід насамперед проаналізувати, чи не є вони проявами хвороби.

- Якщо дитина вступила в бійку, захищаючи від зазіхань інших малят свої іграшки, необхідно пояснити, що діти зовсім не бажають їй нічого поганого. Їм просто хотілося побавитися разом з таким вихованим хлопчиком (дівчинкою), у якого(ї) є чудові іграшки.

- Якщо дитина говорить, що хтось її скривдив і довелося дати відсіч, не треба сварити її. Малюкові потрібно пояснити, що бажано не битися, а шукати інші способи. Але вимагати бути зовсім пасивним не можна.

- Якомога частіше ставте дітям запитання: «Чого тобі хочеться? А як краще це зробити? Чому?»

- Для дитини немає значення, яким способом привернути увагу дорослих – негативним чи позитивним. Тому треба намагатися якомога частіше надавати взаємодії з дитиною позитивного відтінку.

- З агресивними дітьми доцільно використовувати арттерапію, роботу з піском, глиною, малювання, аплікацію, оригамі, ігри з мильними бульбашками.

- Загалом, найважливішою виховною аксіомою, на якій має ґрунтуватися індивідуальний підхід до кожної дитини, є така: «Усе виховання тримається на одному слові – люби!»

Дітей треба просто любити… Тож любіть своїх дітей!

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/6.jpg

- Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.

- На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».

- Маля здатне кільки годин на день перебувати без мами.

- Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.

- Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й вмивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.

Тест «Який у вас характер»

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/7.jpg

Пропоную вам сьогодні визначити, який же у вас характер з допомогою дуже простого і швидкого тесту. Подивіться на наведений нижче малюнок і виберіть геометричну фігуру, яка більше за інших сподобалася вам з першого погляду.

Якщо ви вибраликвадрат, то це говорить про те, що ви дуже терплива люди. Вашому терпінню можна лише позаздрити. Люди, які обирають цю фігуру ніколи не залишають розпочату справу тому, що воно здається їм безнадійною. Ці люди неймовірно цілеспрямовані, вони вміють поставити собі завдання і рухатися в обраному напрямку до тих пір, поки чергова вершина не буде взята. Ці люди не люблять несподіванок та імпровізації тому, що все має розвиватися згідно плану. Їм не потрібні несподіванки. Стабільність - ось їхній життєвий девіз.

Прямокутник- дуже нестабільна форма. Її вибирають зазвичай ті, хто не дуже задоволений поточним станом справ і всіляко намагається кардинально змінити ситуацію. Ці люди не бояться нововведень і з радістю експериментують, вони досить сміливі для того, щоб вчитися і застосовувати отримані знання на практиці. Стан «Прямокутника» має властивість закінчуватися після того, як складним момент у житті людини закінчується, коли рішення прийнято і життя налагоджується.

Якщо вам сподобавсятрикутник- значить ви лідер в душі, вдома і на роботі, ви повні енергії і життєвих сил. Ви людина досить честолюбний, самодостатній і прагматичний. Амбіції таких людей досить чималі, вони знають, що їм потрібно і впевненою ходою йдуть до своєї мети. На роботі вважаються незамінними співробітниками.

Люди, що вибираютьколо, зазвичай дуже добрі. Вони прекрасні слухачі і дуже чутливі натури. Щасливими вони відчувають себе, тільки якщо щасливі їхні родичі та друзі. Ці люди абсолютно неконфліктні і дуже поступливі.

Ламанувибирають креативщики, ті, хто не бачить сенсу життя без активної життєвої позиції. Ці люди дуже привабливі, проте їх настрій дуже нестійка: їх дуже легко вивести з себе. Їхня голова повна ідей, а вирішення проблем виходять нестандартними і незвичайними. Ці люди дуже товариські і оригінальні.

Дитина з агресивною поведінкою — спілкуємося ефективно

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/8.jpg

Обміркуйте причини агресивної поведінки дитини.

Ними можуть бути:

- дефіцит батьківської уваги — у такому разі агресивна поведінка дитини є способом привернути до себе увагу;

- ігнорування батьками проявів агресивної поведінки дитини;

- установка дитини на те, що вона має обов’язково «давати здачу» і досягати своєї мети силою;

- надто суворе виховання — фізичні покарання дитини, погрози тощо;

- фільми, мультфільми або комп’ютерні ігри агресивного змісту.

При взаємодії з агресивною дитиною:

  • приймайте дитину такою, яка вона є;
  • ставте свої вимоги до дитини, враховуйте не свої бажання, а її можливості;
  • розширюйте кругозір дитини;
  • включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значення у виконуваній справі;
  • ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Подолати агресивність можна:

  • Терпінням- це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків.
  • Поясненням- підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.
  • Заохоченням- якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Караючи, подумай - навіщо?

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/9.jpg

Покарання як метод виховного впливу застосовували завжди і часто його вважають дієвим способом обмеження або виправлення небажаної поведінки вихованця. Дитина, пізнаючи світ і себе, багато що робить не так, як прийнято в суспільстві, не так, як хочеться дорослим. Як її зупинити, якщо вона не хоче виконувати волю старшого?

«Виховання без покарання — це не вузько шкільна справа, — говорив В.Сухомлинський. — Це одна з найважливіших проблем реформування суспільства, Його найтонших і найскладніших сфер — людської свідомості, поведінки, взаємин».

Кожен, кому доводилося мати справу з дітьми, знає, що за допомогою похвали та покарання дорослий досягає дисципліни, відповідальності. Одні вважають, що необхідно якомога частіше карати і рідше хвалити, інші – навпаки. Деякі радять, що треба тільки хвалити. А є і такі, які переконані у тому, що справжнє виховання — це виховання взагалі без похвали і покарання. Одна з небезпек покарання полягає в тому, що воно пригнічує особистість дитини, її індивідуальність. Принижуючи почуття гідності, батьки виховують у дитини схильність до пристосування та до поганих, низьких вчинків. Нерозумні, бездушні покарання породжують страх, а страх, у свою чергу. — хитрість та брехливість. Виникає замкнене коло, яке знову спонукає до небажаних вчинків.

Емоційна реакція покараної дитини може виявлятися або в усвідомленні справедливості покарання, своєї провини, інколи каятті, розумінні неприпустимості повторення подібних вчинків у майбутньому (бажаний очікуваний ефект застосування покарання), або у сприйнятті покарання як несправедли­вого, у невизнанні власної провини, не повторенні подібних вчинків лише через загрозу покарання, у прагненні взяти реванш за надмірні страждання — бажання відновити «справедливість» у своєму розумінні (небажаний побічний ефект застосування покарання). Більшість батьків використовують покарання як метод виховання своїх дітей. Слід визнати, що неможливо переконати батьків взагалі не використовувати покарання. Шлях до виховання без покарань — процес тривалий і складний, успішність якого безпосередньо пов'язана із соціальним розвитком суспільства. Тому під час батьківських всеобучів практичний психолог приділяє велику увагу психолого-педагогічним умовам використання покарання як методу формування поведінки дітей.

Негативні наслідки покарання

  • Відкритий опір покаранню — бунт, агресивні дії, впертість, дратівливість тощо.
  • Витіснення негативних емоційних переживань, зумовлених покаранням, шляхом спроб перенесення (перекладання) вини на інших осіб.
  • Накопичення негативних переживань, зумовлених покаранням, образи на оточення.

І знову говоримо про адаптацію…

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/10.jpg

Шановні батьки! Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині! Тому надаю прості поради для полегшення адаптаційного періоду до дитячого садка ваших дітей.

Найперше:

  • створіть спокійний, безконфліктний мікроклімат для своїх любих діток у сім’ї, щодня говоріть про свою любов до них;
  • напередодні приходу влаштуйте свято для малюка, порадійте за нього, що підріс, привітайте подарунками;
  • пояснюйте про важливість своєї праці і необхідність йти на роботу;
  • також пояснюйте про важливість відвідування дитячого садка, зрештою, у кожного своя праця;
  • спершу долучайтесь до спільної групової прогулянки, за потреби, перебувайте в групі з малюками;
  • не залишайте їх у перший день приходу в групі більше, ніж на 1-2 години, поступово збільшуйте час їхнього перебування;
  • приводьте здоровими;
  • давайте з собою улюблені іграшки;
  • дотримуйтесь такого самого режиму дня вдома, як і в дитячому садку;
  • більше спілкуйтеся, вислуховуйте, висловлюйте свої почуття;
  • не лякайте дитячим садком, уникайте критичних зауважень щодо нього;
  • не поспішайте залишати на денний сон;
  • наберіться терпіння.

Адже, адаптація до дитячого садка для деяких малюків - це складний і довготривалий процес, який несе з собою все нове: ще невідомі простір, оточення, стосунки. То ж зробімо разом її якомога легшою та безболісною.

Поради дорослим щодо подолання стресу

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/11.jpg

  • З'ясуйте, що саме вас турбує. Розкажіть про свої переживання близькій людині. Це особливий психологічний прийом: озвучивши проблему, ви проаналізуєте, знайдете її причину і, відповідно, розв'язання.
  • Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, плин часу «прискорюється». Саме тому вона відчуває надмірну завантаженість і нестачу часу.
  • Навчіться керувати емоціями. Вирватися зі стресового кола допоможе проста вправа: заплющте очі й подумки опиніться на березі океану. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони, уявляючи, як через них у тіло входить енергія.
  • Усміхайтеся, навіть коли невесело. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на усмішку організм почне продукувати гормони радості.
  • Відпочивайте разом із сім'єю.
  • Знімайте нервове напруження за допомогою фізичних вправ.
  • Слухайте заспокійливу музику. Музика — це теж психотерапія.
  • Влаштовуйте прогулянки на свіжому повітрі.
  • Концентруйтеся на позитивних речах.
  • Стимулюйте вироблення «позитивних» гормонів за допомогою певних продуктів харчування. Наприклад, солодощі, зокрема шоколад, сприяють виробленню серотоніну — «гормону щастя». А молоко, курага і банани поновлюють в організмі запаси калію, які першими вичерпуються під час стресу.

Портрет ідеального першокласника

/Files/images/praktichniy_psiholog/mistetstvo_jiti_v_karantin/12.jpg

1. Педагогічна готовність:

  • навички читання;
  • навички лічби; навички малювання;
  • уміння розгорнуто відповідати на запитання; великий словниковий запас; загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

  • розвинена уява;
  • уміння орієнтуватись у просторі та часі;навички малювання;
  • розвинене наочно-образне мислення (уміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, уміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність); розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання); добра пам'ять;
  • передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи та формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

  • намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставлять школа та вчитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

  • уміння керувати своєю поведінкою;
  • збереження працездатності протягом одного уроку і протягом навчального дня;емоційна стійкість (регуляція емоцій);уміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);уміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

  • бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;
  • уміння встановлювати контакти з учителем;збереження відчуття дистанції;здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);уміння встановлювати контакт з однолітками;
  • уміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;• уміння виконувати роботу разом.
Кiлькiсть переглядiв: 827